денник
ДЕННИК, а, ч., зах. Щоденник. - Я запишу в денник, що був у вас (Коб., III, 1956, 49); Став порядкувати [учитель] свої денники (Ков., Світ.., 1960, 101).
ДЕННИК, а, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня. Хай не мучиться молодняк по стайнях, по денниках, хай бігає, вигулюється (Вишня, II, 1956, 59); - А ось тут у нас дволіточки, - говорив він, заходячи до сусіднього денника, в якому стояла породиста кобилка (Шиян, Гроза.., 1956, 746).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | денник | денники |
Родовий | денника | денників |
Давальний | денникові, деннику | денникам |
Знахідний | денник | денники |
Орудний | денником | денниками |
Місцевий | на/у деннику | на/у денниках |
Кличний | деннику | денники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | денник | денники |
Родовий | денника | денників |
Давальний | денникові, деннику | денникам |
Знахідний | денник | денники |
Орудний | денником | денниками |
Місцевий | на/у деннику | на/у денниках |
Кличний | деннику | денники |