грим
ГРИМ1, у, ч. 1. Спеціальні фарби та наклейки, що використовуються для надання обличчю актора відповідного вигляду. Холодов сів перед дзеркалом, щоб покласти грим (Дмит., Наречена, 1959, 126).
2. Оформлення обличчя актора для гри на сцені. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич мистецтвом гриму (Збірник про Кроп., 1955, 247); Майстерності гриму, жесту, поз, уміння одягатись, манери триматися на сцені ніякі фотографії, ані зарисовки, звичайно, не можуть передати (Рильський, III, 1956, 339).
ГРИМ2, виг. Уживається як присудок за знач. гримати 1. Ледво [ледве] Лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! (Фр., IV, 1950, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грим | грими |
Родовий | гриму | гримів |
Давальний | гримові, гриму | гримам |
Знахідний | грим | грими |
Орудний | гримом | гримами |
Місцевий | на/у гримі | на/у гримах |
Кличний | гриме | грими |