віршування
ВІРШУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віршувати 1. - Голос маю, - каже лицар, - Та не тямлю віршування (Л. Укр., І, 1951, 371); У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Іст. укр. літ., II, 1956, 611).
2. Система побудови та організації вірша. Новаторство Сковороди полягало не тільки в багатстві мотивів його творчості, в піднесенні ліричного струменя, не тільки в наближенні вірша до силабо-тонічного, а й у звільненні від штукарства, властивого схоластичному віршуванню (Рад. літ-во, 1, 1962, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віршування | віршування |
Родовий | віршування | віршувань |
Давальний | віршуванню | віршуванням |
Знахідний | віршування | віршування |
Орудний | віршуванням | віршуваннями |
Місцевий | на/у віршуванні | на/у віршуваннях |
Кличний | віршування | віршування |