вутлий
ВУТЛИЙ, а, е. 1. Який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо); неміцний, благенький. Крихітна їхня степова комуна нагадувала вутле суденце в розбурханому морі (Ю. Янов., І, 1958, 510); Вдвох на вутлому поромі Дін ми з ним перепливли (Перв., I, 1958, 427); // Який має непривабливий вигляд; старий, потертий, убогий. Під пахвою він тримав вутлий, засмальцьований парусиновий портфель (Кир., Вибр., 1960, 168); Адже оті трухляві білі колони, що стоять біля ганку, напевно було задумано, щоб якось поліпшити зовнішній вигляд вутлого особняка... (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 134).
2. розм. Якому чогось не вистачає; слабий, недорозвинутий. [Полковник:] Що це ти, доню, сьогодня [сьогодні] якась вутла? [Марина:] Голова трохи болить (Кроп., V, 1959, 478); Так без роси, на спеці у пустині І хиріє, і в'яне вутлий цвіт! (Стар., Вибр., 1959, 19); - Тут люди, бачиш, якісь вутлі, тонкошкірі (Гончар, І, 1954, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вутлий | вутла | вутле | вутлі |
Родовий | вутлого | вутлої | вутлого | вутлих |
Давальний | вутлому | вутлій | вутлому | вутлим |
Знахідний | вутлий, вутлого | вутлу | вутле | вутлі, вутлих |
Орудний | вутлим | вутлою | вутлим | вутлими |
Місцевий | на/у вутлому, вутлім | на/у вутлій | на/у вутлому, вутлім | на/у вутлих |