вегетативний
ВЕГЕТАТИВНИЙ, а, е, біол. 1. Пов'язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів. У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному рості (Колг. Укр., 4, 1954, 40); Щоб затримати і до деякої міри обмежити розростання вегетативної маси, рослини формують, прищипуючи верхівки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 50).
2. перен. Позбавлений суспільних інтересів; обивательський. Що мені з такої жінки, що не поділяє зо мною й інтересів мого народу, а провадила б біля мене лише життя вегетативне? (Коб., III, 1956, 107).
3. Стос. до способу розмноження нестатевим шляхом. [Кічунов:] Я бачив тут уже цілком реальний вегетативний гібрид яблуні й груші (Довж., І, 1958, 467).
^ Вегетативна нервова система, анат. - частина загальної нервової системи організму, яка регулює діяльність органів кровообігу, дихання, травлення, виділення і т. ін.; Вегетативне розмноження, біол. - розмноження рослин і низькоорганізованих тварин нестатевим шляхом, тобто утворенням нового організму з частини материнського.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вегетативний | вегетативна | вегетативне | вегетативні |
Родовий | вегетативного | вегетативної | вегетативного | вегетативних |
Давальний | вегетативному | вегетативній | вегетативному | вегетативним |
Знахідний | вегетативний, вегетативного | вегетативну | вегетативне | вегетативні, вегетативних |
Орудний | вегетативним | вегетативною | вегетативним | вегетативними |
Місцевий | на/у вегетативному, вегетативнім | на/у вегетативній | на/у вегетативному, вегетативнім | на/у вегетативних |