бурчак
БУРЧАК, а, ч. Дзюркотливий, стрімкий сютік води. - Я поки що шургну у бурчак та поплаваю (Вовчок, VI, 1956, 313); Навколо в бурчаках пінилась і клекотіла вода (Коз., Серце матері, 1947, 71); * У порівн. Ні, Марко не такий. Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивертав би дерева (Коцюб., II, 1955, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурчак | бурчаки |
Родовий | бурчака | бурчаків |
Давальний | бурчакові, бурчаку | бурчакам |
Знахідний | бурчак | бурчаки |
Орудний | бурчаком | бурчаками |
Місцевий | на/у бурчаку | на/у бурчаках |
Кличний | бурчаку | бурчаки |