безсонний
БЕЗСОННИЙ, а, е. Який не спить, перебуває без сну; позбавлений сну. Гуде безсонний жук (Гл., Вибр., 1957, 206); Так, знову я вояк, я знов боєць безсонний (Рильський, Мости, 1948, 47); // Який має ознаки неспання. Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців (Гончар, І, 1954, 53); // Який проходить без сну. Перекажіть про бідність, сльози вічні, Про труд безсонний в бою і натузі (Фр., X, 1954, 21); Ночі безсонні на маршах, в походах. Вдень спочиваємо до темноти (Шер., Дружбою.., 1954, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсонний | безсонна | безсонне | безсонні |
Родовий | безсонного | безсонної | безсонного | безсонних |
Давальний | безсонному | безсонній | безсонному | безсонним |
Знахідний | безсонний, безсонного | безсонну | безсонне | безсонні, безсонних |
Орудний | безсонним | безсонною | безсонним | безсонними |
Місцевий | на/у безсонному, безсоннім | на/у безсонній | на/у безсонному, безсоннім | на/у безсонних |
безсоння
БЕЗСОННЯ, я, с. 1. Довге перебування без сну; неспання. - Од безсоння звелась. П'яту ніч не спимо, не гасимо світла, пильнуєм, щоб не здрімати (Коцюб., II, 1955, 79); З туману почали виринати озброєні мокрі люди, з запаленими від безсоння очима, босі, погано вдягнені (Довж., Зач. Десна, 1957, 96).
2. Хвороблива відсутність сну. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Л. Укр., II, 1951, 66); Іонізоване повітря показане також неврастенікам, особам, що хворіють на безсоння, підвищену втому, головні болі (Наука.., 4, 1961, 50); Михайло в ті дні помітно змарнів, його напало безсоння (Кучер, Зол. руки, 1948, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безсоння | безсоння |
Родовий | безсоння | безсонь |
Давальний | безсонню | безсонням |
Знахідний | безсоння | безсоння |
Орудний | безсонням | безсоннями |
Місцевий | на/у безсонні | на/у безсоннях |
Кличний | безсоння | безсоння |