плакати
ПЛАКАТИ, ачу, ачеш; наказ. сп. плач; недок. 1. Лити сльози (з горя, від болю, зворушення і т. ін.). Не витримала Мотря довгої розмови: сиділа собі та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Мирний, І, 1949, 283); Він.. похилив голову на стіл і довго плакав, хлипаючи і не втираючи сліз, що цюрком лились і капали зі стола (Фр., IV, 1950, 406); Багато хто почав плакати від зворушення (Довж., І, 1958, 43); Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало (Сос., II, 1958, 380); * Образно. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюб., II, 1955, 32); // за ким - чим, по кому - чому. Побиватися, тужити за ким-, чим-небудь, проливаючи сльози. Вона любила Гната, жалувала його, плакала за ним і... все-таки лишилась у Мовчанах (Коцюб., І, 1955, 77); Нехай ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я собою (Л. Укр., І, 1951, 58); - Хоч би матір провідав. Плаче вона за тобою (Тют., Вир, 1964, 271); // перен., розм. Жалкувати за ким-, чим-небудь; журитися. Найшов - не радуйся, а загубиш - не плач (Номис, 1864, № 5851); Що маємо - не дбаємо, втративши - плачемо (Укр.. присл.., 1955, 266); Не плач, не плач за юністю своєю! Минає все (Рильський, I, 1960, 283); // Наповнюватися сльозами (про очі). Одні очі і плачуть, і сміються (Номис, 1864, № 10682); - Чого наш нянько усе на схід дивиться, й одне око плаче, а друге сміється? (Три золоті сл., 1968, 43); // перен. Видавати жалібні, протяжні звуки, схожі на плач (про вітер, бурю і т. ін.). Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває (Шевч., II, 1963, 261); Тільки іноді, темної ночі, коли буря надворі виє та плаче в димарі,.. закрадався сум у Мотрину душу (Мирний, І, 1949, 361); Плакав вітер між кущами, немов голоднеє дитя (Сос., II, 1958, 387).
@ Палиця плаче за ким - хто-небудь заслуговує покарання, когось треба побити; Плакали (плакатимуть і т. ін. ) грошики чиї і без додатка - гроші пропали в когось, хтось даремно витратився або не одержав грошей. - То як же не підтримати [хлопця] в доброму ділі?! Пошлю [гроші]. - Діло твоє. Твої грошики плакатимуть, не мої (Головко, І, 1957, 460); Тюрма плаче за ким, по кому - кого-небудь слід віддати під суд, посадити в тюрму. А Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.., городина - все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Горд., Дівчина.., 1954, 286); Хоч [сядь та й] плач; Хоч [ти] плач - уживається для вираження безпорадності, досади в безвихідному становищі. [Федір:] Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає - хоч сядь та й плач! (К.-Карий, І, 1960, 179); Знову.. дощ! Хоч ти плач! (Мисик, Біля криниці, 1967, 9); Дрова не займаються, хоч плач (Зар., На.. світі, 1967, 114).
2. перен., розм. Покриватися краплями вологи. І плачуть шиби, холодні рами, І ринуть сльози по них струмками (Вороний, Вибр., 1959, 67); - Сирі дрова продаєте, газдо! То ще зовсім живе дерево! На вогні плакати буде! (Томч., Жменяки, 1964, 89); *У порівн. Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (Н.-Лев., VI, 1966, 348).
3. на кого - що і без додатка, перен., розм. Нарікати, скаржитися на кого-, що-небудь; плакатися. - Ніхто на вас не плаче на селі! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 56); - А я кажу: від отакої роботи і вродить як-небудь. А потім плачемо: неврожай... (Жур., Дорога.., 1948, 176).
4. перен., розм. Розтоплюватися, плавитися (у 2 знач.). Плаче сніг і вниз спливає, В рівчаках бурхає, грає (Черн., Поезії, 1959, 215); В світлиці теплим воском плачуть свічі (Стельмах, І, 1962, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плачу | плачемо |
2 особа | плачеш | плачете |
3 особа | плаче | плачуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плакатиму | плакатимемо |
2 особа | плакатимеш | плакатимете |
3 особа | плакатиме | плакатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плакав | плакали |
Жіночий рід | плакала | |
Середній рід | плакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плачмо | |
2 особа | плач | плачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плачучи | |
Минулий час | плакавши |
плакат
ПЛАКАТ, а, ч. 1. Малюнок з коротким текстом до нього, що закликає до чого-небудь, популяризує, рекламує щось. Вулиці горбаті, на стіні плакат, а на тім плакаті чорная рука. Ну, а під рукою літери, як кров, не дають покою, кличуть знов і знов... (Сос., І, 1957, 108); На стіні барака великий рекламний плакат: «Пийте кока-колу» (Собко, П'єси, 1958, 111); Мистецтво плаката.
2. Шматок, смуга тканини, паперу і т. ін. із закликом, лозунгом. Кричали плакати з стін: «Купуйте селянську позику!», «Підвищуй урожай!» (Головко, II, 1957, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плакат | плакати |
Родовий | плаката | плакатів |
Давальний | плакатові, плакату | плакатам |
Знахідний | плакат | плакати |
Орудний | плакатом | плакатами |
Місцевий | на/у плакаті | на/у плакатах |
Кличний | плакате | плакати |