неприємний
НЕПРИЄМНИЙ, а, е. Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін. Вітри тут бувають неприємні, не дуже холодні, але такі сильні (Л. Укр., V, 1956, 208); Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки (Смолич, І, 1958, 72); Він подумав, що ця людина теж неприємна і з нею тяжко буде зговоритися (Тют., Вир, 1964, 101); // Який викликає почуття незадоволення, незручності, прикрості і т. ін. Сварилась [матушка] на сина і стукала ціпком, щоб перервати неприємну розмову (Коцюб., І, 1955, 330); Гуляючи з хлопцями на Набережній, Павлуша тільки й думав, що про ту неприємну пригоду в дворі (Головко, II, 1957, 272); // у знач. ім. неприємне, ного, с . Те, що викликає почуття незадоволення, незручності і т. ін. Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду (Загреб., День.., 1964, 224).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неприємний | неприємна | неприємне | неприємні |
Родовий | неприємного | неприємної | неприємного | неприємних |
Давальний | неприємному | неприємній | неприємному | неприємним |
Знахідний | неприємний, неприємного | неприємну | неприємне | неприємні, неприємних |
Орудний | неприємним | неприємною | неприємним | неприємними |
Місцевий | на/у неприємному, неприємнім | на/у неприємній | на/у неприємному, неприємнім | на/у неприємних |