наділений
НАДІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наділити. Батько [І. Тобілевича] - людина завзята, енергійна, запальна, виняткової фізичної сили - був наділений почуттям гумору, мав добрий голос (Життя К.-Карого, 1957, 8); // наділено, безос. присудк. сл. Наділено Мотруну, Ярину, аж ось і Дарчина русява голова з непокритою короною кіс похилилась до білої ручки панни Юзі (Л. Укр., III, 1952, 676).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наділений | наділена | наділене | наділені |
Родовий | наділеного | наділеної | наділеного | наділених |
Давальний | наділеному | наділеній | наділеному | наділеним |
Знахідний | наділений, наділеного | наділену | наділене | наділені, наділених |
Орудний | наділеним | наділеною | наділеним | наділеними |
Місцевий | на/у наділеному, наділенім | на/у наділеній | на/у наділеному, наділенім | на/у наділених |