кобила
КОБИЛА, и, ж. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: - Добра кобила! День біжить - три дні лежить! Море перескочить - хвоста не замочить! (Гончар, 1, 1959, 44); * У порівн. - Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона [невістка] вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе... (Н.-Лев.. II. 1956, 288)
@ Приший кобилі хвіст - про того, хто не відіграє ніякої ролі; про те, що зайве, непотрібне, не має ніякого значення. - Хто я в «Сугаклії»? Голова чи може приший кобилі хвіст? (Добр., Тече річка.., 1961, 244); Сон рябої кобили - нісенітниця, дурниця. [Риндичка:] Сниться мені, що я молода та така хороша, хоч з лиця воду пий. [Старшина:] Ну, це ти почала розказувати сон рябої кобили (Кроп., І, 1958, 507).
2. перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. Пріська озирнулася, - то говорив Грицько.. - І дочка в неї кобила, і сама - то тільки збіднилася (Мирний, III, 1954, 63); - Сусідоньки! Давайте, голубоньки, зборемо її [Олену] гуртом. Я сама не в силах шелихвістку повалити. Здорова кобила! (Ковінька, Кутя.., 1960, 58).
3. Те саме, що кінь 3. Ще, правда, були в степу, крім ракет, спортивний «козел», «кобила», волейбольний майданчик (Гончар, Тронка, 1963, 301).
4. У дореволюційній Росії - лава, на якій тілесно карали засуджених. Все добро пропало! Ані щетинки не осталось. Пропав і я; та не в шинку, А на кобилі (Шевч., II, 1953, 251); Кат положив її [Солоху] на кобилу й почав прив'язувати голову, руки й ноги (Мирний, І, 1954, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кобила | кобили |
Родовий | кобили | кобил |
Давальний | кобилі | кобилам |
Знахідний | кобилу | кобили, кобил |
Орудний | кобилою | кобилами |
Місцевий | на/у кобилі | на/у кобилах |
Кличний | кобило | кобили |