есесівець
ЕСЕСІВЕЦЬ, вця, ч., іст., зневажл. Службовець фашистського карального охоронного органу (СС), на який спирався гітлерівський терористичний апарат. Охрім бачив, як у спину румунським солдатам стріляв загороджувальний загін есесівців (Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | есесівець | есесівці |
Родовий | есесівця | есесівців |
Давальний | есесівцеві, есесівцю | есесівцям |
Знахідний | есесівця | есесівців |
Орудний | есесівцем | есесівцями |
Місцевий | на/у есесівці, есесівцеві | на/у есесівцях |
Кличний | есесівцю | есесівці |
есесівка
ЕСЕСІВКА, и, ж., іст., зневажл. Жін. до есесівець. Есесівки виколювали кожній жінці татуйований номер - п'ять чисел (Хижняк, Тамара, 1959, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | есесівка | есесівки |
Родовий | есесівки | есесівок |
Давальний | есесівці | есесівкам |
Знахідний | есесівку | есесівок |
Орудний | есесівкою | есесівками |
Місцевий | на/у есесівці | на/у есесівках |
Кличний | есесівко | есесівки |