дрімота
ДРІМОТА, и, ж. 1. Напівсонний стан; неміцний, чуткий сон. Бухнули клуби густого, гарячого диму до сов'ячого замку, побудилися Сови з солодкої дрімоти (Фр., IV, 1950, 116); Ганна мріє, дрімає і крізь мрію й дрімоту прислухається до того, що говорить Мотя (Коз., Сальвія, 1959, 24).
2. перен. Стан спокою, нерухомості. Ці слова він і сам промовив так тихо, неначе боявся сполохати ту тишу, ту дрімоту засипаючого садка (Н.-Лев., IV, 1956, 90); Проспівав півень, і знову весь хутір поринув у дрімоту (Кучер, Чорноморці, 1956, 162).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрімота | дрімоти |
Родовий | дрімоти | дрімот |
Давальний | дрімоті | дрімотам |
Знахідний | дрімоту | дрімоти |
Орудний | дрімотою | дрімотами |
Місцевий | на/у дрімоті | на/у дрімотах |
Кличний | дрімото | дрімоти |