бубна
БУБНА 1, и, ж., карт. Масть у гральних картах, позначувана червоним ромбиком, а також карти цієї масті.
БУБНА2: @ Вибити бубну (бубни) кому, вульг. - побити кого-небудь. - Ходім, голубчику, - сіпнув юнака за рукав Кирило Сидоренко, - я тобі виб'ю таку бубну, що дядькові закажеш (Собко, Звич. життя, 1957, 173).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бубна | бубни |
Родовий | бубни | бубн |
Давальний | бубні | бубнам |
Знахідний | бубну | бубни |
Орудний | бубною | бубнами |
Місцевий | на/у бубні | на/у бубнах |
Кличний | бубно | бубни |
бубнити
БУБНИТИ, ню, ниш, недок. 1. Грати на бубні. - Що се? Хто се бубнить? - загомоніли вони [люди] (Фр., VII, 1951, 349); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл., Карпати, II, 1954, 407); // Утворювати глухі звуки (про бубон); густи. Зо горою бубни бубнять, у повітрі сурми грають (Фр., XI, 1952, 176); Захлиналася гармошка, і бубон бубнив (Головко, І, 1957, 284).
2. розм. Стукати, тарабанити. Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (Козл., Сонце.., 1957, 37).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубню | бубнимо |
2 особа | бубниш | бубните |
3 особа | бубнить | бубнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубнитиму | бубнитимемо |
2 особа | бубнитимеш | бубнитимете |
3 особа | бубнитиме | бубнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бубнив | бубнили |
Жіночий рід | бубнила | |
Середній рід | бубнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубнімо | |
2 особа | бубни | бубніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бубнячи | |
Минулий час | бубнивши |
бубніти
БУБНІТИ1, ню, ниш, недок. Те саме, що бубоніти 1, 3. За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Смолич, І, 1958, 275); Через тиждень у дворі і в Стецька весілля було: музики бубніли, чарки дзвеніли (Свидн., Люборацькі, 1955, 49).
БУБНІТИ2, іє, діал. Набрякати, бубнявіти. Бубніє пашня, як надворі мокро (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубню | бубнимо |
2 особа | бубниш | бубните |
3 особа | бубнить | бубнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубнітиму | бубнітимемо |
2 особа | бубнітимеш | бубнітимете |
3 особа | бубнітиме | бубнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бубнів | бубніли |
Жіночий рід | бубніла | |
Середній рід | бубніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубнімо | |
2 особа | бубни | бубніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бубнячи | |
Минулий час | бубнівши |
бубон
БУБОН, бна, ч. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б'ють, - весело було, бучно! (Вовчок, І, 1955, 79); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Н.-Лев., IV, 1956, 33); Співали баяни, гримів із дзвониками бубон (Кучер, Чорноморці, 1956, 348); * У порівн. Зосталася Одарка з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей.. Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (Мирний, І, 1954, 49); А вишень, а груш солодких було, як наїсися - цілий день живіт як бубон (Довж., Зач. Десна, 1957, 462); - Запекла баба, а дурна, як бубон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 137).
БУБОН, у, ч. Напухла лімфатична залоза.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бубон | бубни |
Родовий | бубна | бубнів |
Давальний | бубнові, бубну | бубнам |
Знахідний | бубон | бубни |
Орудний | бубном | бубнами |
Місцевий | на/у бубні | на/у бубнах |
Кличний | бубне | бубни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бубон | бубони |
Родовий | бубону | бубонів |
Давальний | бубонові, бубону | бубонам |
Знахідний | бубон | бубони |
Орудний | бубоном | бубонами |
Місцевий | на/у бубоні | на/у бубонах |
Кличний | бубоне | бубони |