тяма
ТЯМА, и, ж., розм. Здатність осмислювати що-небудь; кмітливість, тямущість; розум. - Сей Шелевило - брехунець, - дума Хапко, - а проте... Тями йому не бракує: зна, що личко, що ремінець... (Вовчок, VI, 1956, 280); Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги. Як мати з того гріш? Людина не без тями, Надумавсь він горох посіять за житами (Зеров, Вибр., 1966, 431); - Глядіть, люди! - погрожує Салоган. - Їдете [переселятися] в штанях набираних [з купованої матерії], а щоб не позбулись і вибійчаних! Одумайтесь, хто має тяму! (Стельмах, І, 1962, 24); // рідко. Свідомість. Вона почувала, що якийсь туман налягає на її тяму (Н.-Лев., V, 1966, 287).
@Без тями: а) нічого не усвідомлюючи, з потьмареною свідомістю. Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (Фр., VII, 1951, 124); І ходжу я по місту без тями (Сос., І, 1957, 118); б) без пам'яті; в непритомному стані. Василь пішов двором. Щохвилини натикався то на перекинутий ослін, то на якогось без тями п'яного (Хотк., І, 1966, 118); Брати (взяти) до тями що - розуміти, усвідомлювати що-небудь. І я та «інженер» почули новину, Що з німцями зайшло в Росії на війну. Не зовсім ще тоді ми це взяли до тями (Рильський, Поеми, 1957, 262); Доходити (дійти) до тями - осягати розумом що-небудь; розуміти, усвідомлювати. - Явтуше Калениковичу, - вигукує парубок.., - не втручайтеся до наших справ!.. - Бувай здоровий, коли так, - каже Явтух, - з вашими характерами ви ще довго до тями не дійдете! Сам батько сватає, а він пручається!.. (Ю. Янов., II, 1954, 190); Мати тяму до чого - мати здібності, уміння, хист до чого-небудь. Має тяму до римарства (Сл. Гр.); Немає (нема) тями до чого - немає здібностей, хисту, уміння до чого-небудь. Нема тями й воза помазати (Сл. Гр.); Не при тямі - з потьмареним розумом. - А що, Мирон Іванович? - говорить тоді голосно управитель. - Не повно ума, не при тямі, - одказує йому той (Вовчок, І, 1955, 176); Повернути (вернути, привести і т. ін. ) до тями кого: а) повернути до нормального, свідомого сприйняття дійсності. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (Панч, На калин. мості, 1965, 113); Вони підняли вгору гвинтівки, тричі вистрілили, і ці постріли привели Орисю до тями (Тют., Вир, 1964, 388); б) вивести з стану непритомності; Повертатися (повернутися, приходити, прийти і т. ін. ) до тями: а) повертатися до нормального, свідомого сприйняття дійсності; опам'ятовуватися. [Молибога:] Вони ж зараз не при собі. Їх же морозить од спасіння життя. А як ми їх обігріємо та обласкаємо, тоді вони до тями повернуться (Мик., І, 1957, 311); Через деякий час він з подивом зупиняється біля того ліска, де ще недавно богомільна каша людей кружляла й плакала навколо пройдисвіта-святого. Тут Дмитро трохи приходить до тями і з дороги повертає на витовчену четвертинку Мар'яни (Стельмах, II, 1962, 340); - Чого ж стоїш, Якиме? Сідай на канапу, - запросив Терпило. - Не можу прийти до тями, Данило, - сказав Гузь, сідаючи (Бурл., М. Гонта, 1959, 15); б) опритомнювати. - Набрав [льотчик] висоту, кисню нема, став непритомніти.. При зниженні знову прийшов до тями, посадив літака, навіть не пошкодив (Гончар, Тронка, 1963, 21); При тямі й пам'яті - у повному розумі, свідомому стані. Він до неї говорив, як чоловік при добрім змислі, розсудливо, при тямі й пам'яті (Вовчок, І, 1955, 163); Утратити тяму: а) перестати нормально, свідомо сприймати дійсність. З розгону лобом грюкнувся [тамада] об підлогу. Коліна перегнув, спину зігнув, але тями не втратив: продовжував славити іменинника (Ковінька, Кутя.., 1960, 138); б) знепритомніти.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяма | тями |
Родовий | тями | тям |
Давальний | тямі | тямам |
Знахідний | тяму | тями |
Орудний | тямою | тямами |
Місцевий | на/у тямі | на/у тямах |
Кличний | тямо | тями |