сіяч
СІЯЧ, а, ч. Те саме, що сівач. Весело проходив по цих роздолах ратай із ралом, потім сіяч із козубом, а після Петра і Павла дзвеніли дружно серпи та коси (Смолич, Мир.., 1958, 155); Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? (Граб., І, 1959, 56); Нема таких слів, щоб охопити все розумне, добре й вічне, що невтомний сіяч Максим Рильський засіяв у серця людей (Літ. Укр., 23.III 1965, 2); * У порівн. Чого ж я схвильований знову Іду, мов сіяч, навесні? Бо зіткане серце з любові Роняє на землю пісні... (Стельмах, V, 1963, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сіяч | сіячі |
Родовий | сіяча | сіячів |
Давальний | сіячеві, сіячу | сіячам |
Знахідний | сіяча | сіячів |
Орудний | сіячем | сіячами |
Місцевий | на/у сіячі, сіячу, сіячеві | на/у сіячах |
Кличний | сіячу | сіячі |