супитися
СУПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. супляться; недок. 1. Зсуваючи брови, морщачи обличчя, чоло, набирати похмурого вигляду; насуплюватися. Стара супиться та все бурчить (Вовчок, І, 1955, 113); Олекса підступив до батька ближче, насупився. Він завжди супиться, коли щось не на його виходить (Шовк., Людина.., 1962, 162); * Образно. Перші приморозки вдарили хоча й веселі, але не такі вже й ласкаві. Зорі сяяли замерзлими сльозами. I дуб супився, супився (Гуц., З горіха.., 1967, 101); // Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, ображатися на когось. За їхнім ростом випало ходити їм поряд в одній шерензі, ідуть і супляться один на одного (Гончар, Людина.., 1960, 73).
2. Зсуватися (про брови), морщитися (про обличчя, чоло) при вираженні незадоволення, гніву і т. ін. Я боявся тих моментів, коли ти читала мою «публіцистику» - У тебе тоді бувало таке непривітне обличчя, брови супилися з таким суворим болем (Л. Укр., III, 1952, 688); Тарас розірвав конверт і почав читати. Лице його супилося (Ільч., Серце жде, 1939, 312).
3. перен. Робитися хмурним, темним, непогожим. Небо, обважніле від холодної синяви, вже супиться по-осінньому (Збан., Сеспель, 1961, 209); Піч все більше розбухала темрявою, гнівливо супилась (Ірчан, II, 1958, 91).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | суплюся | супимося |
2 особа | супишся | супитеся |
3 особа | супиться | супляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супитимуся | супитимемося |
2 особа | супитимешся | супитиметеся |
3 особа | супитиметься | супитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | супився | супилися |
Жіночий рід | супилася | |
Середній рід | супилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супмося | |
2 особа | супся | суптеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | суплячись | |
Минулий час | супившись |