солончак
СОЛОНЧАК, у, ч. 1. Грунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин. Можна сіяти [рис] й на таких малородючих грунтах, як солонці і солончаки (Хлібороб Укр., 4, 1966, 20); Сива трава на солончаках біжить, як вода (Гончар, Тронка, 1963, 316).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | солончак | солончаки |
Родовий | солончаку | солончаків |
Давальний | солончакові, солончаку | солончакам |
Знахідний | солончак | солончаки |
Орудний | солончаком | солончаками |
Місцевий | на/у солончаку | на/у солончаках |
Кличний | солончаку | солончаки |