совісний
СОВІСНИЙ, а, е. Який соромиться діяти несправедливо, непорядно. Чоловік [Мусій Скоряк] непоганий, совісний, з рідним братом Євменом навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (Головко, II, 1957, 402); - Ось Гай був... Такий славний хлопчина... Молодий, моторний, совісний такий (Гончар, І, 1954, 58); // Власт. такій людині. Се був, очевидно, чоловік, який знав, що і пощо робить, а чуючи за собою совісну і позитивну працю, глядить кождому сміло в очі (Фр., IV, 1950, 300); // Який чесно і старанно виконує свої обов'язки; сумлінний. Невтомимий робітник, він був притім і солідний, незвичайно совісний робітник (Фр., VII, 1951, 51).
^ Совісні суди - у Росії XVIII-XIX ст.- суди, які розглядали деякі справи не тільки на основі закону, а й з урахуванням природної справедливості. За указом від 25 квітня 1803 р. так звані совісні суди Лівобережжя [України] повинні були створюватися на зразок судів, які існували в інших губерніях Росії (Іст. УРСР, І, 1953, 385).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | совісний | совісна | совісне | совісні |
Родовий | совісного | совісної | совісного | совісних |
Давальний | совісному | совісній | совісному | совісним |
Знахідний | совісний, совісного | совісну | совісне | совісні, совісних |
Орудний | совісним | совісною | совісним | совісними |
Місцевий | на/у совісному, совіснім | на/у совісній | на/у совісному, совіснім | на/у совісних |