сквитати
СКВИТАТИ, аю, аєш і рідко СКВИТУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Розрахуватися з ким-небудь. Старий садівник Яків сказав їй, що пана Нестора нині досвіта спакували, сквитували, посадили на бричку і відвезли на дворець (Фр., VII, 1951, 11); // Позбутися чогось. Ох, якби не дитя...- серце рве боляче - А то б знала, як тугу сквитати (Стар., Вибр., 1959, 80).
Сквитати гол (м'яч) - забити гол (м'яч) у відповідь; Сквитати рахунок - зрівняти рахунок у грі. Не так просто було сквитати рахунок у матчі (Літ. Укр., 5.VI 1962, 4).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сквитаю | сквитаємо |
2 особа | сквитаєш | сквитаєте |
3 особа | сквитає | сквитають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сквитав | сквитали |
Жіночий рід | сквитала | |
Середній рід | сквитало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сквитаймо | |
2 особа | сквитай | сквитайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сквитавши |