розпуск
РОЗПУСК, у, ч. 1. Дія за знач. розпустити, розпускати 1, 8. Всі гуртом випровадили Антося з дому і остались ждати до нового розпуску - до Великодня (Свидн., Люборацькі, 1955, 29); Пленум Всеукраїнського комітету незаможних селян у березні 1933 р. ухвалив постанову про їх [комнезамів] розпуск (Іст. УРСР, II, 1957, 396); Здавалось Іванові, що за розпуск таких вістей та жде Пазю вічний кримінал (Март., Тв., 1954, 389).
2. заст. Послаблення вимогливості до кого-небудь. - Через твій, каже, розпуск двох робітників утеряли! (Вовчок, І, 1955, 140).
3. спец. Причіп без кузова. Розпуск, зчіплюваний з автомобілем-тягачем, призначений для перевезення довгомірних вантажів (Підручник шофера.., 1960, 290).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпуск | розпуски |
Родовий | розпуску | розпусків |
Давальний | розпускові, розпуску | розпускам |
Знахідний | розпуск | розпуски |
Орудний | розпуском | розпусками |
Місцевий | на/у розпуску | на/у розпусках |
Кличний | розпуску | розпуски |