підставний
ПІДСТАВНИЙ, а, е. 1. Який підставляється під що-небудь або до чого-небудь.
2. Який підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного. - Просимо гостей до хати, - відповіли підставні батьки (Гжицький, Опришки, 1962, 219); Встановлювалось, що свідки були підставні... (Сміл., Сад, 1952, 206).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підставний | підставна | підставне | підставні |
Родовий | підставного | підставної | підставного | підставних |
Давальний | підставному | підставній | підставному | підставним |
Знахідний | підставний, підставного | підставну | підставне | підставні, підставних |
Орудний | підставним | підставною | підставним | підставними |
Місцевий | на/у підставному, підставнім | на/у підставній | на/у підставному, підставнім | на/у підставних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підставний | підставна | підставне | підставні |
Родовий | підставного | підставної | підставного | підставних |
Давальний | підставному | підставній | підставному | підставним |
Знахідний | підставний, підставного | підставну | підставне | підставні, підставних |
Орудний | підставним | підставною | підставним | підставними |
Місцевий | на/у підставному, підставнім | на/у підставній | на/у підставному, підставнім | на/у підставних |