проводжаючий
ПРОВОДЖАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до проводжати. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (Фр., VI, 1951, 66); // у знач. ім. проводжаючі, чих, мн. Ті, що проводжають від'їжджаючих. На пероні київського вокзалу було людно. Від'їжджаючі і проводжаючі чекали подачі з депо петербурзького поїзда (Бурл., Напередодні, 1956, 37); Всі з явним нетерпінням ждали, коли нарешті рушить поїзд. Це було бажання і пасажирів, і проводжаючих (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 262); Тисячі людей - воїнів і проводжаючих - замовкли в ці останні хвилини прощання (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проводжаючий | проводжаюча | проводжаюче | проводжаючі |
Родовий | проводжаючого | проводжаючої | проводжаючого | проводжаючих |
Давальний | проводжаючому | проводжаючій | проводжаючому | проводжаючим |
Знахідний | проводжаючий, проводжаючого | проводжаючу | проводжаюче | проводжаючі, проводжаючих |
Орудний | проводжаючим | проводжаючою | проводжаючим | проводжаючими |
Місцевий | на/у проводжаючому, проводжаючім | на/у проводжаючій | на/у проводжаючому, проводжаючім | на/у проводжаючих |