примати
ПРИМАТИ, ів, мн., зоол. Ряд високоорганізованих ссавців, до якого належать мавпи, напівмавпи і людина. До ряду приматів належать найбільш високоорганізовані ссавці - мавпи (Зоол., 1957, 164); У цей час [третинний період кайнозойської ери] появляються перші представники приматів (Курс заг. геол., 1947, 280).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примати | |
Родовий | приматів | |
Давальний | приматам | |
Знахідний | приматів | |
Орудний | приматами | |
Місцевий | на/у приматах | |
Кличний | примати |
примат
ПРИМАТ, у, ч., книжн. Перевага, переважне значення; першість щодо чогось. Аналізуючи становище в польському робітничому русі, В. І. Ленін розвинув тезу про примат класової боротьби, інтересам якої повинні підпорядковуватися національні вимоги (Ком. Укр., 12, 1968, 47); Які ж, коротко кажучи, найголовніші ознаки радянського перекладацького стилю? Вони, на мою - і не тільки мою - думку, такі: точність у віддаванні змісту і форми оригіналу, ствердження єдності форми та змісту і разом з тим примату змісту над формою (Рильський, IX, 1962, 20); Своєю поезією В. Мисик послідовно підкреслює примат духовного начала в людині (Літ. Укр., 25.VII 1967, 3); Поняття краси Реріх підносив до найвищого, найтоншого розуміння, проголошуючи її примат у всіх сферах людського життя й поступу (Вітч., 5, 1967, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примат | примати |
Родовий | примату | приматів |
Давальний | приматові, примату | приматам |
Знахідний | примат | примати |
Орудний | приматом | приматами |
Місцевий | на/у приматі | на/у приматах |
Кличний | примате | примати |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примат | примати |
Родовий | примата | приматів |
Давальний | приматові, примату | приматам |
Знахідний | примата | приматів |
Орудний | приматом | приматами |
Місцевий | на/у приматі, приматові | на/у приматах |
Кличний | примате | примати |