поснувати
ПОСНУВАТИ1, ую, уєш, док., перех. 1. Снуючи нитки, виготовити основу тканини. Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку. А як спряла, Поснувала - Полотна шматок Наткала (Перв., Райдуга.., 1960, 55); * Образно. Срібну павутину місяць поснував серед тих осінніх, серед шерхлих трав (Брат., Вересень, 1949, 26).
2. перен. Обплести, огорнути, оповити і т. ін. багато чого-небудь, у багатьох місцях. А бір стоїть, як і стояв, Стоїть, - нікуди не двигнеться, І мох коріння поснував, І, як лилося, Ворскло ллється... (Щог., Поезії, 1958, 360).
ПОСНУВАТИ 2, ую, уєш, док., розм., рідко. Те саме, що посновигати. Дід, мов біла тінь, поснував коло куреня, обійшов кругом пасіку, щось шепочучи собі під ніс (Мирний, І, 1954, 172); Терентій поснував по подвір'ї, передумуючи, де йому найкраще збути непевне добро (Стельмах, І, 1962, 498).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посную | поснуємо |
2 особа | поснуєш | поснуєте |
3 особа | поснує | поснують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поснував | поснували |
Жіночий рід | поснувала | |
Середній рід | поснувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поснуймо | |
2 особа | поснуй | поснуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поснувавши |