полякати
ПОЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Злякати всіх або багатьох. Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп'ят, що так полякали усіх городян (Мирний, І, 1954, 260); З вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув'язнених (Багмут, Щасл. день.., 1951, 57).
2. Лякати якийсь час. Годі, коню, в стійлі спати, Підем ляхів полякати! (Бор., Тв., 1957, 119); - Полякай, синок, батька. Лякай, Васю, лякай (Ковінька, Кутя.., 1960, 51).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полякаю | полякаємо |
2 особа | полякаєш | полякаєте |
3 особа | полякає | полякають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полякав | полякали |
Жіночий рід | полякала | |
Середній рід | полякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полякаймо | |
2 особа | полякай | полякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полякавши |