половинити
ПОЛОВИНИТИ, ню, ниш, недок. 1. перех. Те саме, що переполовинювати. Вона прислала князеві письмо [лист], в котрім писала, що Павлушка щодня п'янствував і половинив гроші, котрі йому видавались на базар (Збірник про Кроп., 1955, 40); * Образно. Він краще воліє бути самотнім, аніж обмежене і випадкове в житті щастя половинити між другом і собою (Ле, Міжгір'я, 1953, 28).
2. неперех., рідко. Сягати до половини (у 2 знач.). Вже половинили жнива, Не вийшла в поле удова, Бо на руках дитя вмирало (Нагн., Вибр., 1957, 138).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | половиню | половинимо |
2 особа | половиниш | половините |
3 особа | половинить | половинять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | половинитиму | половинитимемо |
2 особа | половинитимеш | половинитимете |
3 особа | половинитиме | половинитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | половинив | половинили |
Жіночий рід | половинила | |
Середній рід | половинило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | половиньмо | |
2 особа | половинь | половиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | половинячи | |
Минулий час | половинивши |