подріб
ПОДРІБ, діал. 1. род. подробу, ч. Потрухи, тельбухи. Вона свинний [свинячий] подріб продає, а сало з цілого кабана держить (Сл. Гр.).
2. род. подробі, ж. Дріб'язок. Він був міняйло і їздив однокінкою по селах, промінюючи голки, дзеркальця, шила та всяку господарську подріб за платянки (Фр., VIII, 1952, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подріб | подроби |
Родовий | подробу | подробів |
Давальний | подробові, подробу | подробам |
Знахідний | подріб | подроби |
Орудний | подробом | подробами |
Місцевий | на/у подробі | на/у подробах |
Кличний | подробе | подроби |