повечоріти
ПОВЕЧОРІТИ, іє, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір). Ой, коли б той вечір Та й повечоріло, То б моє серденько та й повеселіло (Укр.. лір. пісні, 1958, 323); Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Вовчок, VI, 1956, 305); Зовсім повечоріло. Ескадрилья літак за літаком знялася з моря, взявши курс на захід (Ле, Клен. лист, 1960, 52).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повечорію | повечоріємо |
2 особа | повечорієш | повечорієте |
3 особа | повечоріє | повечоріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повечорів | повечоріли |
Жіночий рід | повечоріла | |
Середній рід | повечоріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повечоріймо | |
2 особа | повечорій | повечорійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повечорівши |