плутні
ПЛУТНІ, ів, мн. (одн. плутня, і, ж. ), розм. Хитрий, нечесний вчинок, обман; шахрайство. [Петро:] Кари я не хотів би: а так, перед усім світом показати твою плутню, твої гидкі заміри (Мирний, V, 1955, 188); Чоловік непоганий [Мусій], совісний, з рідним братом Євменом навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (Головко, II, 1957, 402).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плутні | |
Родовий | плутнів | |
Давальний | плутням | |
Знахідний | плутні | |
Орудний | плутнями | |
Місцевий | на/у плутнях | |
Кличний | плутні |
плутня
ПЛУТНЯ див. плутні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плутня | плутні |
Родовий | плутні | плутнів |
Давальний | плутні | плутням |
Знахідний | плутню | плутні |
Орудний | плутнею | плутнями |
Місцевий | на/у плутні | на/у плутнях |
Кличний | плутне | плутні |