зрубаний
ЗРУБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрубати. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління (Коцюб., І, 1955, 224); Господар на землі своїй, Народ посадить ліс новий На місці зрубаного лісу (Рильський, II, 1956, 303); // зрубано, безос. присудк. сл. Сотні дубів, лип і кленини в кілька обхватів зрубано (Стор., І, 1957, 366).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зрубаний | зрубана | зрубане | зрубані |
Родовий | зрубаного | зрубаної | зрубаного | зрубаних |
Давальний | зрубаному | зрубаній | зрубаному | зрубаним |
Знахідний | зрубаний, зрубаного | зрубану | зрубане | зрубані, зрубаних |
Орудний | зрубаним | зрубаною | зрубаним | зрубаними |
Місцевий | на/у зрубаному, зрубанім | на/у зрубаній | на/у зрубаному, зрубанім | на/у зрубаних |