знічений
ЗНІЧЕНИЙ, а, е. 1. Який знітився, зігнувся, зіщулився. Вдруге і втретє дзвонив телефон, а вона все не рушилась, принишкла, знічена (Гур., Друзі.., 1959, 101); За низеньким столиком схилилась знічена постать дівчинки (Збан., Між.. людьми, 1955, 155).
2. перен. Збентежений чимось, зніяковілий. Хлопець сидить ніби аж трохи знічений прилюдним сусідством з нею, з юною шкільною красунею (Гончар, Тронка, 1963, 140); - Та я хіба що? - заїкуючись, виправдувався знічений Харитон.- Хіба ж я проти? (Смолич, Мир.., 1958, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знічений | знічена | знічене | знічені |
Родовий | зніченого | зніченої | зніченого | знічених |
Давальний | зніченому | зніченій | зніченому | зніченим |
Знахідний | знічений, зніченого | знічену | знічене | знічені, знічених |
Орудний | зніченим | зніченою | зніченим | зніченими |
Місцевий | на/у зніченому, зніченім | на/у зніченій | на/у зніченому, зніченім | на/у знічених |