знімчений
ЗНІМЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до знімчити.
2. у знач. прикм. Який знімчився. - Я вам, пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої мови, ніж я. Я...- при тих словах змішалася й урвала. Ніяк було їй перед знімченим українцем признаватися, що колись соромилася своєї мови (Коб., III, 1956, 369).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знімчений | знімчена | знімчене | знімчені |
Родовий | знімченого | знімченої | знімченого | знімчених |
Давальний | знімченому | знімченій | знімченому | знімченим |
Знахідний | знімчений, знімченого | знімчену | знімчене | знімчені, знімчених |
Орудний | знімченим | знімченою | знімченим | знімченими |
Місцевий | на/у знімченому, знімченім | на/у знімченій | на/у знімченому, знімченім | на/у знімчених |