звискувати
ЗВИСКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Час від часу видавати виск, скавчання. Кабан підходить до бука, риє землю під корінням, злісно звискуючи (Воронько, Казка.., 1957, 36).
2. перен. Утворювати звуки, подібні до виску. Він розчиняв ворота не поспішаючи, завіси їх звискували протяжно й ліниво (Горький, Дитинство, 1947, 124).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звискую | звискуємо |
2 особа | звискуєш | звискуєте |
3 особа | звискує | звискують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звискуватиму | звискуватимемо |
2 особа | звискуватимеш | звискуватимете |
3 особа | звискуватиме | звискуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звискував | звискували |
Жіночий рід | звискувала | |
Середній рід | звискувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звискуймо | |
2 особа | звискуй | звискуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звискуючи | |
Минулий час | звискувавши |