звив
ЗВИВ, у, ч. Дугоподібний заворот, вигин; звивина. А дорога - тільки звиви, Смерть, здається, на укосі, Може, в нас шофер щасливий, Що живі ми ще і досі (Шпорта, Вибр., 1958, 252); Шосе та залізниці вирівняли звиви річкових шляхів (Наука.., 11, 1962, 36); // Крива або спіралеподібна лінія; закрут. Червоні, жовті й сині квіти вишуканими звивами оповивають профілі античних богинь (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 9); // Спіралеподібний, круговий рух чого-небудь. Хмари завихрені в бистрому звиві (Бажан, Роки, 1957, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звив | звиви |
Родовий | звиву | звивів |
Давальний | звивові, звиву | звивам |
Знахідний | звив | звиви |
Орудний | звивом | звивами |
Місцевий | на/у звиві | на/у звивах |
Кличний | звиве | звиви |
звити
ЗВИТИ див. звивати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зів'ю | зів'ємо |
2 особа | зів'єш | зів'єте |
3 особа | зів'є | зів'ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звив | звили |
Жіночий рід | звила | |
Середній рід | звило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звиймо | |
2 особа | звий | звийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | звивши |