затямлювати
ЗАТЯМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТЯМИТИ, млю, миш; мн. затямлять; док., перех. і без додатка, часто у сполуч. із дав. в. займ. себе, розм. 1. Зберігати в пам'яті; запам'ятовувати. Я затямлював кожне слово мого любимого вчителя і з усіх сил намагався позбутися своїх вад (Минуле укр. театру, 1953, 84); Сліпі старці ловили й затямлювали кожну звістку про невільників і приносили на Україну разом із східними піснями чи казками точні відомості, де хто томиться в неволі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343); - Смерть Тесленка ми вам ніколи не забудемо! - гримів гнівний голос у натовпі.- Так і затямте собі! (Головко, II, 1957, 616).
2. рідко. Пригадувати. Старі люди, що літ по сімдесят живуть на світі, не затямлять такого (Кв.-Осн., II, 1956, 147).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затямлюю | затямлюємо |
2 особа | затямлюєш | затямлюєте |
3 особа | затямлює | затямлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затямлюватиму | затямлюватимемо |
2 особа | затямлюватимеш | затямлюватимете |
3 особа | затямлюватиме | затямлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затямлював | затямлювали |
Жіночий рід | затямлювала | |
Середній рід | затямлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затямлюймо | |
2 особа | затямлюй | затямлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | затямлюючи | |
Минулий час | затямлювавши |