запрошений
ЗАПРОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запросити1. У призначену неділю звечора зібралися запрошені гості, посідали, ведуть звичайну розмову (Мирний, III, 1954, 191); Василь знову згадав про список літераторів, запрошених на літературний вечір (Томч., Готель.., 1960, 177); Хоровим самодіяльним гуртком керував запрошений культсектором відомий у місті музикальний діяч Віталій Проскуров (Ле, Право.., 1957, 31); // запрошено, безос. присудк. сл. На той обід було запрошено всіх командирів батальйонів (Кучер, Чорноморці, 1956, 356); // у знач. ім. запрошений, ного, ч.; запрошена, ної, ж. Той (та), хто одержав куди-небудь запрошення. Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Смолич, Мир.., 1958, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запрошений | запрошена | запрошене | запрошені |
Родовий | запрошеного | запрошеної | запрошеного | запрошених |
Давальний | запрошеному | запрошеній | запрошеному | запрошеним |
Знахідний | запрошений, запрошеного | запрошену | запрошене | запрошені, запрошених |
Орудний | запрошеним | запрошеною | запрошеним | запрошеними |
Місцевий | на/у запрошеному, запрошенім | на/у запрошеній | на/у запрошеному, запрошенім | на/у запрошених |