замулений
ЗАМУЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до замулити1. На улоговині замуленого дощами кювету авто підскочило (Ле, Клен. лист, 1960, 137).
2. у знач. прикм. Який замулився. Перейняв.. тонку науку, Як на живця, ловити хижу щуку, Як з темного, замуленого дна Виводити зеленого лина (Рильський, II, 1956, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замулений | замулена | замулене | замулені |
Родовий | замуленого | замуленої | замуленого | замулених |
Давальний | замуленому | замуленій | замуленому | замуленим |
Знахідний | замулений, замуленого | замулену | замулене | замулені, замулених |
Орудний | замуленим | замуленою | замуленим | замуленими |
Місцевий | на/у замуленому, замуленім | на/у замуленій | на/у замуленому, замуленім | на/у замулених |