забудовник
ЗАБУДОВНИК, а, ч. Той, хто будує що-небудь для себе. [Соняшник:] Ану, скажи.., Фіногене, - чому в цементі піску багато, чому дачні забудовники до тебе вчащають? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 32); Відкрилася в Держбанку позика для індивідуальних забудовників. Взяв і я собі таку позику - заходився ставити невеличкий дім (Логв., Давні рани, 1961, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | забудовник | забудовники |
Родовий | забудовника | забудовників |
Давальний | забудовникові, забудовнику | забудовникам |
Знахідний | забудовника | забудовників |
Орудний | забудовником | забудовниками |
Місцевий | на/у забудовнику, забудовникові | на/у забудовниках |
Кличний | забудовнику | забудовники |