дишло
ДИШЛО, а, с. Те саме, що дишель. Незабаром рослі балагульські коні, розгойдуючи біля дишла масивний дзвоник, везли до Кракова пана підполковника (Стельмах, II, 1962, 256); - Голос великий [у гармати] та розум малий, а треба так, щоб як те дишло - куди повернеш, туди й вийшло (Панч, Іду, 1946, 32); - А в лобогрійці дишло поламане! (Вишня, І, 1956,379); * Образно. Поламане вже дишло прийдеться [Гітлеру] повертати на Берлін (Гонч., Вибр., 1959, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дишло | дишла |
Родовий | дишла | дишл |
Давальний | дишлу | дишлам |
Знахідний | дишло | дишла |
Орудний | дишлом | дишлами |
Місцевий | на/у дишлі | на/у дишлах |
Кличний | дишло | дишла |
дишель
ДИШЕЛЬ, шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Стеф., І, 1949, 61); * Образно. Вже й віз небесний дишлем на світанок хилив і зірниця пломеніла на сході (Іщук, Вербівчани, 1961, 344); // Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Одновісний причіп складається з осі, ресорної підвіски, рами в дишлем та кузова (Автомоб., 1957, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дишель | дишлі |
Родовий | дишля | дишлів |
Давальний | дишлеві, дишлю | дишлям |
Знахідний | дишель | дишлі |
Орудний | дишлем | дишлями |
Місцевий | на/у дишлі | на/у дишлях |
Кличний | дишлю | дишлі |