безплідний
БЕЗПЛІДНИЙ, а, е. 1. Який не дає плодів, нездатний давати потомство. Тепер я догадуюсь, що була то не шовковиця, а безплідний шовкун (Гончар, II, 1954, 203); Надмірне ожиріння може зробити організм зовсім безплідним (Бджоли, 1955, 193); // Неродючий. Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків - зовсім безплідні (Наука.., 11, 1956, 24); Де степи безплідні Лиш були колись, Хвилі Волги й Дону Тут навік зійшлись! (Тер., Правда, 1952, 83).
2. перен. Який не дає наслідків; даремний, марний. Відомо, що які б хороші не були прийняті рішення, вони можуть лишитися безплідними, якщо не будуть підкріплені активною організаторською роботою (Рад. Укр., 25. IX 1957, 1); Роздратований безплідними розшуками, старшина міліції постукав у двері, зайшов до кімнати, не питаючи дозволу (Собко, Звич. життя, 1957, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безплідний | безплідна | безплідне | безплідні |
Родовий | безплідного | безплідної | безплідного | безплідних |
Давальний | безплідному | безплідній | безплідному | безплідним |
Знахідний | безплідний, безплідного | безплідну | безплідне | безплідні, безплідних |
Орудний | безплідним | безплідною | безплідним | безплідними |
Місцевий | на/у безплідному, безпліднім | на/у безплідній | на/у безплідному, безпліднім | на/у безплідних |