аномія
АНОМІЯ, -ї, ж. Соціологічне та соціально-психологічне поняття, що позначає морально-психологічний стан індивідуальної та суспільної свідомості; виражається у відчуженості людини від суспільства, апатії і т. ін. <> Аномія культури – конфлікт норм у культурі. Індивідуальна аномія – психічний стан людини, коли для неї ніщо не святе і не обов'язкове. Масова аномія – порушення в ціннісно-нормативній системі суспільства (відсутність або неефективність, суперечливість правових і моральних норм), загальна апатія, розчарованість, зростання злочинності, масове прагнення до нетрудового способу життя. Політична аномія – прагнення до реалізації політичних цілей шляхом попрання правових і моральних норм.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аномія | аномії |
Родовий | аномії | аномій |
Давальний | аномії | аноміям |
Знахідний | аномію | аномії |
Орудний | аномією | аноміями |
Місцевий | на/у аномії | на/у аноміях |
Кличний | аноміє | аномії |