абрек
АБРЕК, -а, ч., іст. Кавказький вигнанець. // Людина, яка бере на себе обітницю уникати всіляких життєвих задоволень, бути безстрашним у всіх боях і сутичках з людьми; cтрок обітниці іноді бував досить довгий – до п'яти років, протягом якого абрек відмовлявся від усіх колишніх зв'язків, від рідних і друзів. // Росіяни називали "абреками" будь-яких "немирних горців".
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | абрек | абреки |
Родовий | абрека | абреків |
Давальний | абрекові, абреку | абрекам |
Знахідний | абрека | абреків |
Орудний | абреком | абреками |
Місцевий | на/у абреку, абрекові | на/у абреках |
Кличний | абреку | абреки |