явлений
ЯВЛЕНИЙ, а, е, заст. Який з'явився перед кимсь, чимсь. Ти [мати] вся - жага, ти вся - горіння, Ти - лук, стріла і тетива [тятива], Століттям явлене видіння, Моя зірнице світова! (Рильський, Поеми, 1957, 295); // явлено, безос. присудк. сл. Заявлено. Старший брат Ігнатів помер, чумакуючи, в дорозі, і про те ніде не явлено і не записано (П. Куліш, Вибр., 1969, 272).
ЯВЛЕНИЙ, ЯВЛЕННИЙ, а, е, церк., заст. Чудодійний. З явленою іконою трапилась неприємна оказія: на неї почав претендувати піп з другої парафії.. на тій підставі, що вона колись стояла в цій церкві (Вас., Незібр. тв., 1941, 163); [Роман:] Не вмістяться зоряні мрії одвічні ні в мудрості чисел, ні в чуді явленнім (Лев., Драми.., 1967, 463); // у знач. ім. явлений, явленний, ного, ч. ; явлена, явленна, ної, ж. Чудодійна ікона. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленними піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати! (Шевч., II, 1963, 396).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | явлений | явлена | явлене | явлені |
Родовий | явленого | явленої | явленого | явлених |
Давальний | явленому | явленій | явленому | явленим |
Знахідний | явлений, явленого | явлену | явлене | явлені, явлених |
Орудний | явленим | явленою | явленим | явленими |
Місцевий | на/у явленому, явленім | на/у явленій | на/у явленому, явленім | на/у явлених |