шериф
ШЕРИФ1, а, ч. Виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції в графстві або магістраті. Я не політик, я лише поет. Нудьгую я без рідної оселі. І остогидли тут, біля штахет, Шерифів ситих постаті дебелі (Дмит., Осінь.., 1959, 53); Губернатор в'язниці зустрів нас біля брами разом з повітовим шерифом (Кулик, Записки консула, 1958, 100).
ШЕРИФ2, а, ч. У мусульманських країнах - почесне звання осіб, що нібито ведуть свій рід від засновника ісламу Мухаммеда; // Особа, яка має це звання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шериф | шерифи |
Родовий | шерифа | шерифів |
Давальний | шерифові, шерифу | шерифам |
Знахідний | шерифа | шерифів |
Орудний | шерифом | шерифами |
Місцевий | на/у шерифі, шерифові | на/у шерифах |
Кличний | шерифе | шерифи |