хлопнути
ХЛОПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хлопати. Двері хлопнули, і показавсь Заторський у своїй сірій шинелі з плисовим коміром (Свидн., Люборацькі, 1955, 112); Яків простяг руку. Івась хлопнув своєю ручкою по батьковій долоні, перевернув і поцілував (Мирний, І, 1954, 201); - Живу, кажеш - Хаєцький приязно хлопнув його по плечу.- Живи на здоров'я (Гончар, III, 1959, 381).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлопну | хлопнемо |
2 особа | хлопнеш | хлопнете |
3 особа | хлопне | хлопнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хлопнув | хлопнули |
Жіночий рід | хлопнула | |
Середній рід | хлопнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлопнімо | |
2 особа | хлопни | хлопніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хлопнувши |