унятливий
УНЯТЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що уважний. Став він ніби на виду похмурніший, а ласкавший [ласкавіший]; мовчущий, як перше, а унятливий (Вовчок, І, 1955, 226); На порозі в масці став стрункий матросик.., кожне унятливе око відразу б розпізнало: це ж зовсім не юнак, а... дівчина (Смолич, Реве та стогне.., 1960 293)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | унятливий | унятлива | унятливе | унятливі |
Родовий | унятливого | унятливої | унятливого | унятливих |
Давальний | унятливому | унятливій | унятливому | унятливим |
Знахідний | унятливий, унятливого | унятливу | унятливе | унятливі, унятливих |
Орудний | унятливим | унятливою | унятливим | унятливими |
Місцевий | на/у унятливому, унятливім | на/у унятливій | на/у унятливому, унятливім | на/у унятливих |