строкарський
СТРОКАРСЬКИЙ, а, е, дорев. Прикм. до строкар. Не прощаючись, він виходить з контори. На подвір'ї і досі шумує строкарське стовковище, сплітаються і розплітаються голоси, чуються прокльони й зітхання (Стельмах, І, 1962, 193); Слід відзначити пісні наймитські та строкарські, заробітчанські та робітничі. Разом з почуттям смутку й нарікань на тяжку долю в них звучить і гнівний протест, ненависть до капіталістичних порядків (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | строкарський | строкарська | строкарське | строкарські |
Родовий | строкарського | строкарської | строкарського | строкарських |
Давальний | строкарському | строкарській | строкарському | строкарським |
Знахідний | строкарський, строкарського | строкарську | строкарське | строкарські, строкарських |
Орудний | строкарським | строкарською | строкарським | строкарськими |
Місцевий | на/у строкарському, строкарськім | на/у строкарській | на/у строкарському, строкарськім | на/у строкарських |