стрекіт
СТРЕКІТ, коту, ч . 1. Різкі, короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видаються деякими комахами, птахами та звірками. Глуха тиша довкола, переривана хіба стрекотом вивірки на гілляці (Фр., II, 1950, 92); Спати можна надворі, не залазячи в мішок, і цикади своїм невтомним стрекотом навіватимуть тобі одвічну музику світу... (Гончар, Тронка, 1963, 178); // Звуки, схожі на тріск, що видаються мотором, кулеметом і т. ін. Уралов.. їхав відкритим сліпучим степом, серед стрекоту комбайнів (Гончар, Тронка, 1963, 295); Увечері в Києві на близьких до Дніпра вулицях від гарматного грому і кулеметного стрекоту дрижали будинки і дзвеніли шибки (Бурл., М. Гонта, 1959, 3); Долинає стрекіт, схожий то на дроб барабана, то на кулеметну чергу (Веч. Київ, 10.І 1966, 2).
2. перен., розм. Швидка, багатослівна безугавна розмова.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрекіт | стрекоти |
Родовий | стрекоту | стрекотів |
Давальний | стрекотові, стрекоту | стрекотам |
Знахідний | стрекіт | стрекоти |
Орудний | стрекотом | стрекотами |
Місцевий | на/у стрекоті | на/у стрекотах |
Кличний | стрекоте | стрекоти |