страчений
СТРАЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стратити. - Не бійся, батьку, - може, він іще не страчений, може, нам удасться видобути його на волю (Фр., VI, 1951, 92); Майнула спочатку одна постать, за нею через деякий час з'явилась друга.. Здавалося, що це встають на Огневім полі страчені вранці політруки (Гончар, IV, 1960, 65); А прийде осінь золота, Щоб мужні, чесні, прості - Не марно страчені літа - Ішли до тебе в гості (Нагн., Зустрічі.., 1955, 58); // у знач. iм. страчений, ного, ч.; страчена, ної, ж. Людина, яку стратили, позбавили життя. Зв'язковий підійшов до страченого. Помалу підвів угору очі (Ю. Янов., І, 1954, 153); За кілька місяців після цього газети наводили його ім'я у довгому списку страчених на острові Макронісос (Жур., Опов., 1956, 227); // страчено, безос. присудк. сл. Глибокої осені дев'ятсот шостого року самосудом було страчено в Криничках Яреська Матвія (Гончар, І, 1959, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | страчений | страчена | страчене | страчені |
Родовий | страченого | страченої | страченого | страчених |
Давальний | страченому | страченій | страченому | страченим |
Знахідний | страчений, страченого | страчену | страчене | страчені, страчених |
Орудний | страченим | страченою | страченим | страченими |
Місцевий | на/у страченому, страченім | на/у страченій | на/у страченому, страченім | на/у страчених |